Екологічне виховання учнів на уроках біології і в позаурочний час
З досвіду роботи Марчевської Оксани Олександрівни вчителя біології та екології Суслівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Новоград-Волинського р-ну Житомирської області
Однією з важливих проблем сучасності є кризова екологічна ситуація, що склалась в світі, зокрема в Україні. Суспільство не повною мірою усвідомлює наслідки екологічних катастроф [7].
Людство стоїть перед необхідністю реалізації безпечного екологічного розвитку. Для цього необхідні нові знання про довкілля, нові технології, нові норми поведінки. Все це не мислимо без вивчення біології . Потреба в екологічній освіті пов'язана з необхідністю забезпечення благополучного середовища для життя людини. Спостереження показують, що люди, завдаючи шкоди навколишньому середовищу, в більшості випадків діють не зі злого наміру, а від елементарної безграмотності. У складній системі виховання у дітей відповідального ставлення до природи, провідне місце займає школа. Широта поглядів на природу, комплексна оцінка її можливостей, розуміння її цілісності формується тільки в школі [3].
Екологічне виховання школярів – складна система, яка передбачає не тільки накопичення екологічних знань, виховання любові до природи та бажання берегти і примножувати її багатства, формування вмінь і навичок діяльності в природі, але й наукове обґрунтування накопиченого теоретичного матеріалу та практичного досвіду [2].
Мета екологічної освіти і виховання – формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища, а саме:
- оволодіння науковими знаннями про довкілля, складні взаємозв'язки в природі, що склалися протягом тривалого історичного розвитку;
- формування знань і вмінь дослідницького характеру, спрямованих на розвиток інтелекту, творчої і ділової активності;
- розуміння сучасних проблем навколишнього природного середовища і усвідомлення їх актуальності для себе;
- формування екологічної свідомості та культури особистості, усвідомлення себе частиною природи.
Форми та засоби екологічного виховання спрямовані на формування емоційно-почуттєвої сфери учнів, мотивації щодо їх активної природоохоронної діяльності.
Найбільш продуктивними формами, спрямованими на засвоєння учнями екологічних знань виявилися: екскурсії, дидактичні ігри, робота з науково-популярними джерелами, опорними схемами та таблицями, демонстраційні досліди біологічного експерименту тощо.
У школах України природоохоронна освіта і виховання здійснюються насамперед у процесі вивчення основ наук, предметів природознавчого напряму — біології, географії, фізики, хімії. Проте саме при вивченні біології формування екологічної компетентності учнів відбувається найбільшою мірою, адже екологія, як наука, бере свій початок саме з біології. Це дає змогу учням ознайомитися з різними підходами й аспектами природоохоронної справи [4].
Зміст предмета біології дозволяє учням разом з учителем пізнавати навколишній світ, закономірності його розвитку , встановлювати зовнішні та внутрішні зв'язки між об'єктами живої природи, усвідомлювати місце людини в навколишньому світі.
На розвиток екологічної компетентності учнів при вивченні біології впливають три взаємопов’язані складові: екологічні знання, екологічні переконання, екологічна діяльність.
Перша складова — накопичення екологічних знань — передбачає:
ü дослідження учнями досвіду природоохоронної роботи (анкети, інтерв'ю,бесіди, випуск екологічних газет);
ü оволодіння знаннями про екологічну обстановку в Україні (екскурсії, відеофільми);
ü ознайомлення з інформацією про охорону рослин та тварин (екопрогулянки, екопоходи по околицях, зустрічі з екологами).
Друга складова — становлення екологічних переконань. Через диспути, обговорення, дискусії, конференції, утвердження власної позиції у класі, за допомогою конкретних справ, пов'язаних з екологією, формується переконання в тому, що до природи треба ставитися відповідально, берегти все живе; розв’язувати екологічні проблеми можна тільки спільними зусиллями, на основі знань законів природи.
Третя складова — екологічна діяльність — включає:
· природоохоронну діяльність (догляд за кімнатними рослинами, клумбами біля школи, конкретна трудова діяльність під час екодесантів — розчищення парків, скверів мікрорайону);
· екологічна розвідка околиць, прокладання та оформлення екологічних стежок;
· пропагандистська діяльність: розповіді про природу рідного краю, проведення бесід з молодшими школярами про те, що конкретно і як треба охороняти в природі;
· складання пам'яток, екологічних анкет, газет, інформаційних листівок; ведення екологічного щоденника;
· ігрові форми діяльності: конкурси, турніри, конкурси-аукціони (на знання якої-небудь теми, пов'язаної з природою);
· проекти з охорони навколишнього середовища;
· турнір знавців природи;
· конкурс розповідей про рослини, тварини; вікторини, ігри-екскурсії [4, 5].
Метою моєї роботи з виховання екологічної свідомості учнів є: сприяння накопиченню екологічних знань; виховання любові до природи, прагнення берегти, примножувати її; формування вмінь та навичок діяльності в природі.
Я на своїх уроках, у позакласній роботі приділяю велику увагу екологічному вихованню молоді у школі; намагаюся привернути увагу дітей до екологічних проблем на селі, у районі, області, в Україні взагалі.
На мою думку, виховувати екологічно свідому особистість потрібно з молодшого віку. Цим питанням займаються вихователі, вчителі початкових класів. Я продовжую розвивати бережливе ставлення до довкілля у учнів середньої і старшої школи. Окрім того, учні 6 класу можуть отримати початкові знання з екології під час факультативних занять "Основи екології".
Я вважаю, що необхідно навчити дітей відчувати не лише красу природи, але і її біль. Знання, які не пройшли через емоції, почуття, не перейдуть в навички, не стануть нормою поведінки, частиною світогляду, свідомістю. Тому я намагаюся використовувати, враховуючи вікові особливості школярів, різноманітні форми, методи, прийоми, засоби у своїй роботі, які, впливаючи на емоційну і чуттєву сфери особистості: логічні опорні схеми, тести екологічного змісту, екологічні казки, загадки, екологічні завдання; форми роботи як традиційні, так і інноваційні: конференції, круглі столи, диспути і т. д.
Велику роль приділяю заняттям на природі, де діти своїми очима бачать прекрасне у навколишньому світі, своїми діями подають приклад молодшим школярам. З природоохоронною роботою пов’язана туристично-краєзнавча робота з дітьми, спрямована на прищеплення їм навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах і на річках. Тому проводжу екскурсії біля місцевих водоймищ, на галявинах, завдяки яким діти пізнають світ живої природи.
Мною була розроблена екологічна стежина "Дивограй" на якій постійно проводимо натуралістичні екскурсії, проводимо природоохоронні заходи місцевого масштабу, проводимо просвітницьку екологічну роботу з учнями і жителями села. Наша екологічна стежка була відзначена дипломами районного і обласного рівнів.
Одним із пріоритетних напрямків моєї роботи є розвиток пам’яті, мислення, допитливості, вірне розв’язання різних задач, логічно викладати свої думки, розвиток здібностей до практичного застосування знань учнів через участь у еколого-натуралістичних акціях та конкурсах. Мої учні щороку беруть участь у екологічних акціях "Годівничка", "Збережемо первоцвіти", "Квіти - окраса шкільного подвір'я", "Скажемо сміттю - Ні!".
Результатом своєї роботи з екологічного виховання є – сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров’я; набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем; безпосередньою участю у природоохоронній роботі; передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природо-перетворювальної діяльності людини. [5]
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Білявський Г.О. Основи екологічних знань: Пробниймас. Підручник для учнів 10-11кл.середніх загальноосвітніхзакладів / Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. – К. : Либідь, 200. – 336с.
2. Ващенко Н.І. З досвіду екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. – 1990. – №8. – С. 40–44. Виховуємо екологічну культуру // Початкова освіта. – 2004. – №14. – С. 2.
3. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення. – К.: НІСД, 2001. – 312 с
4. Куриленко Н. В. // Інформаційні технології в освіті. – 2011. – № 10. – С. 41 – 49
5. Левків С.П. Формування екологічної компетентності учнів на уроках біології // Модернізація вищої освіти в Україні та за кордоном : збірник наукових праць / за заг. ред. д.п.н., проф. С. С. Вітвицької, к.п.н., доц. Н. М. Мирончук. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. [Електронний ресурс]
6. Прокопенко О. Екологічне виховання у процесі вивчення біології / Прокопенко О., Демидова Т. // Рідна школа. – 2005. – № 3. – С. 72 -75.
24..
7. Царик Л.П., Вітенко І.М. Екологія:Підручник для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2011.-96 с.
8. Газета «Біологія. Шкільний світ» №21, липень 2010, /Екологія/с 8-11;
|
Немає коментарів:
Дописати коментар